СИСТЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ВИЩОЇ ОСВІТИ У БОЛОНСЬКОМУ ПРОЦЕСІ ТА МЕХАНІЗМИ ЇЇ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ В УКРАЇНІ
СИСТЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ВИЩОЇ ОСВІТИ
У БОЛОНСЬКОМУ ПРОЦЕСІ ТА МЕХАНІЗМИ ЇЇ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ В УКРАЇНІ
Анотація
У записці проаналізовано систему забезпечення якості вищої освіти у Болонському процесі та механізми її імплементації в Україні. Розглянуто інституційне забезпечення якості освіти в європейському освітньому просторі, стандарти і рекомендації, що покладені в основу системи забезпечення якості у вищій освіті. Визначено успіхи і проблеми інтеграції України у європейську систему забезпечення якості освіти.
Встановлено, що забезпечення якості вищої освіти є багатоплановим і включає: наявність необхідних ресурсів (кадрових, фінансових, матеріальних, інформаційних, наукових, навчально-методичних тощо); організацію навчального процесу, яка найбільш адекватно відповідає сучасним тенденціям розвитку національної та світової економіки та освіти; контроль освітньої діяльності ВНЗ та якості підготовки фахівців на всіх етапах навчання та на всіх рівнях: рівні ВНЗ, державному та міжнародному (європейському) рівнях. Аналіз Європейських стандартів забезпечення якості вищої освіти дозволив виділити основні вимоги і напрямки забезпечення якості освіти та механізми їх реалізації в Україні.
СИСТЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ВИЩОЇ ОСВІТИ
У БОЛОНСЬКОМУ ПРОЦЕСІ ТА МЕХАНІЗМИ ЇЇ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ В УКРАЇНІ
Актуальність проблеми
В усьому світі зростає увага до якості та стандартів, що пояснюється швидким розвитком вищої освіти і водночас підвищенням вартості освітніх послуг для держави і людей. Європа має намір здійснити свою мету стати найбільш динамічною і інтелектуальною економікою у світі (Лісабонська Стратегія). Нові ініціативи і вимоги, що виникають як в Європі, так і поза її межами, з огляду на інтернаціоналізацію вищої освіти, потребують відповідної реакції. Формування системи забезпечення якості (Quality Assurance)*, заснованої на єдиних стандартах і рекомендаціях, свідчить про виникнення справжнього європейського виміру у сфері забезпечення якості, що має посилити привабливість Європейського простору вищої освіти.
Загальна характеристика проблеми
Формування європейської системи забезпечення якості вищої освіти
Забезпечення якості освіти при формуванні зони європейської освіти є однією з головних умов довіри, мобільності, мотивації студентів, сумісності й привабливості європейської вищої освіти.
В Європі історично сформувались “англійська” модель якості освіти ( https://euroosvita.net/?category=17&id=1611 ), яка базується на внутрішній самооцінці академічної спільноти, і “французька” модель, що ґрунтується на зовнішній оцінці ВНЗ з погляду його відповідальності перед суспільством. В Європі поки що відсутня єдина система інституційної оцінки діяльності освітніх установ, аналогічна системі акредитації в США. Проте в кожній країні існують свої підходи до забезпечення й оцінки якості вищої освіти.
Європейська мережа гарантії якості у вищій освіті (ENQA) ( http://www.enqa.eu/ ) була утворена у 2000 році. Основою її створення стали пілотний проект “Європейський пілотний проект по оцінці якості вищої освіти” (1994-1995 рр.), матеріали Рекомендацій Єврокомісії (98/561/EC від 24 вересня 1998 р.) з європейського співробітництва у питаннях гарантії якості у вищій освіті й текст Болонської декларації 1999 року.
Задля формування системи забезпечення якості вищої освіти у Болонському процесі ( https://euroosvita.net/?category=8&id=233 ) міністри країн-учасниць у Берлінському комюніке ( https://euroosvita.net/?category=17&id=1043 )[1] від 19 вересня 2003 року доручили ENQA через її членів у співпраці з Європейською Асоціацією університетів (EUA) ( https://euroosvita.net/?category=36&id=398 ), Європейською Асоціацією вищих навчальних закладів, що не є університетами (EURASHE), та Європейським студентським міжнародним бюро (ESIB*)”, які утворили групу Е4, розробити “узгоджені стандарти, процедури та рекомендації із забезпечення якості”. Розроблені стандарти і рекомендації – European quality assurance standards and guidelines (ESG) – були схвалені на конференції в Бергені 2005 року.[2]
Призначення ESG – надати допомогу і визначити орієнтири як для вищих навчальних закладів при розробці своїх власних систем забезпечення якості, так і для агенцій, які здійснюють незалежні перевірки. Крім того, ці стандарти і рекомендації роблять свій внесок у створення спільної основи для діяльності як закладів освіти, так і агенцій із забезпечення якості.
4 березня 2008 року в Брюсселі (Бельгія) було створено Європейський реєстр забезпечення якості (EQAR) ( http://www.eqar.eu/ ), засновником якого стала група Е4. Головною умовою включення до реєстру є відповідність ESG та ряд інших критеріїв, визначених у доповіді групи Е4 на конференції у Лондоні 2007 року. [3] Метою діяльності EQAR є забезпечення прозорої і доступної інформації про надійні агенції із забезпечення якості освіти, що працюють в Європі, а також сприяння мобільності студентів та підвищення довіри до вищих навчальних закладів.
Інтеграція України у європейську систему забезпечення якості вищої освіти
Приєднавшись до Болонського процесу, Україна взяла на себе зобов’язання проводити роботу з приведення якості національної освіти у відповідність до європейських стандартів.
Чимала робота в цьому напрямку в Україні вже проведена. Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 31.12.2005 р. № 1312 “Про невідкладні заходи щодо запровадження зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти” якою затверджено Положення про Український центр оцінювання якості освіти (УЦОЯО). Починаючи із 2008 року всі вступники будуть зараховуватися до ВНЗ за результатами зовнішнього тестування.
З метою подальшого розвитку національної системи освіти, забезпечення якості вищої освіти та її інтеграції в європейське і світове освітнє співтовариство наказом Міністра освіти і науки України № 612 від 13.07.2007 р. затверджено “План дій щодо забезпечення якості вищої освіти України та її інтеграції в європейське і світове освітнє співтовариство на період до 2010 року”.
4 березня 2008 року в Брюсселі (Бельгія) Україна стала повноправним урядовим членом Європейського реєстру забезпечення якості (EQAR). Це стало важливим кроком України в напрямі забезпечення європейського рівня якості вищої освіти.
20 березня 2008 року Указом Президента України № 244/2008 “Про додаткові заходи щодо підвищення якості освіти в Україні” КМ України дано доручення “опрацювати у двомісячний строк питання щодо створення у 2008 році системи моніторингу якості освіти та участі України у міжнародних порівняльних дослідженнях якості освіти”.
Проте Україна у сфері забезпечення якості вищої освіти поки що відстає від загальноєвропейського рівня. За даними інвентаризації виконання групою країн-учасниць вимог Болонського процесу на 2007 рік.[4] Україна отримала за індикаторами забезпечення якості освіти оцінку 3,5 за п’ятибальною шкалою при загальній оцінці країн-учасниць за цим показником – 4,1.
Європейські стандарти і рекомендації забезпечення якості освіти
Європейська система забезпечення якості освіти базується на Європейських стандартах і рекомендаціях (ESG), які у свою чергу ґрунтуються на наступних основних принципах:
· зацікавленість студентів і роботодавців, а також суспільства в цілому у високій якості вищої освіти;
· ключова важливість автономії закладів і установ, збалансована усвідомленням того, що автономія несе із собою дуже серйозну відповідальність;
· система зовнішнього забезпечення якості повинна відповідати своїй меті і не ускладнювати роботу навчальних закладів більше, ніж це необхідно для виконання цією систему своїх завдань.
Особливості сучасних критеріїв оцінювання якості освіти полягають в тому, що вони припускають: свободу для університетів у формуванні учбових планів; особливу увагу до якості підготовки фахівців; необхідність постійного вдосконалення освітніх програм з метою підвищення їх якості; стимулювання інновацій в освітніх стандартах.
Завдання забезпечення якості вищої освіти є багатоплановим і включає:
· наявність необхідних ресурсів (кадрових, фінансових, матеріальних, інформаційних, наукових, навчально-методичних тощо);
· організацію навчального процесу, яка найбільш адекватно відповідає сучасним тенденціям розвитку національної та світової економіки та освіти;
· контроль освітньої діяльності ВНЗ та якості підготовки фахівців на всіх етапах навчання та на всіх рівнях: рівні ВНЗ, державному та міжнародному (європейському) рівнях.
ESG складаються з трьох частин: внутрішнього забезпечення якості у вищих навчальних закладах; зовнішнього забезпечення якості вищої освіти; забезпечення якості у діяльності агенцій із зовнішнього забезпечення якості.
Європейські стандарти щодо внутрішнього забезпечення якості у вищих навчальних закладах
1. Політика закладу і процедури забезпечення якості.
Навчальні заклади повинні визначити політику і пов’язані з нею процедури, які б забезпечували якість і стандарти їхніх навчальних програм та дипломів. Вони також мають відкрито заявити про свої наміри створити таку атмосферу і практику, які б визнавали важливість якості та її забезпечення. Задля досягнення такої мети, навчальні заклади мають розробити і втілювати стратегію постійного підвищення якості. Стратегія, політика і процедури повинні мати офіційний статус і бути доступними для широкого загалу. Вони також повинні передбачити участь студентів і інших зацікавлених сторін у процесі забезпечення якості.
2. Затвердження, моніторинг і періодичний перегляд програм і дипломів.
Навчальні заклади повинні мати офіційний механізм затвердження, періодичного перегляду та моніторингу своїх навчальних програм і дипломів.
3. Оцінювання студентів.
Оцінювання студентів передбачає послідовне використання оприлюднених критеріїв, правил і процедур.
4. Забезпечення якості викладацького складу.
Навчальні заклади повинні мати у своєму розпорядженні певні процедури і критерії, які б засвідчували, що викладачі, які працюють із студентами, мають відповідну кваліфікацію і високий фаховий рівень для здійснення своїх службових обов’язків. Ті, хто здійснюють зовнішню перевірку навчального закладу, мають про них знати і оцінити їх у кінцевому звіті про перевірку.
5. Навчальні ресурси та підтримка студентів.
Навчальні заклади повинні гарантувати, що наявні ресурси, які забезпечують навчальний процес, є достатніми і відповідають змісту тих програм, які пропонує заклад.
6. Інформаційні системи.
Навчальні заклади повинні гарантувати, що вони збирають, аналізують і використовують відповідну інформацію для ефективного управління своїми навчальними програмами та іншою діяльністю.
7. Публічність інформації.
Навчальні заклади повинні регулярно публікувати найсвіжішу, неупереджену і об’єктивну інформацію – як кількісну, так і якісну – про навчальні програми і кваліфікації, котрі вони пропонують.
Європейські стандарти зовнішнього забезпечення якості
1. Використання процедур внутрішнього забезпечення якості.
Процедури зовнішнього забезпечення якості повинні враховувати ефективність процесів внутрішнього забезпечення якості.
2. Розробка процесів зовнішнього забезпечення якості.
Цілі та завдання процесів забезпечення якості визначаються всіма відповідальними сторонами (включаючи вищі навчальні заклади) ще до того, як будуть розроблені самі процеси; цілі і завдання мають бути опубліковані разом з процедурами, які будуть застосовуватись.
3. Критерії для прийняття рішень.
Будь-які офіційні рішення, прийняті в результаті діяльності із зовнішнього забезпечення якості, мають базуватись на чітко сформульованих оприлюднених критеріях, які послідовно застосовуються.
4. Процеси, що відповідають своєму призначенню.
Усі процеси зовнішнього забезпечення якості повинні розроблятись таким чином, щоб вони забезпечували досягнення саме тих цілей, які визначені для таких процесів.
5. Звітування.
Звіти повинні публікуватися. Вони мають бути написані у такому стилі, який є зрозумілий і доступний для цільової аудиторії. Текст звіту має бути організований таким чином, щоб читачеві було легко знайти будь_які рішення, схвальні зауваження чи рекомендації.
6. Подальші процедури.
Процеси забезпечення якості, які містять рекомендації щодо дій, або які вимагають подальшого плану дій, повинні мати наперед визначену для цього процедуру, яка послідовно здійснюється.
7. Періодичні перевірки.
Зовнішнє забезпечення якості навчальних закладів та/ або навчальних програм повинно здійснюватись на циклічній основі. Тривалість циклу і процедур перевірки повинні бути чітко визначені й опубліковані заздалегідь.
8. Загальний аналіз системи.
Агенції із забезпечення якості мають періодично готувати підсумкові звіти з описом та аналізом узагальнених результатів, оцінок і т.д. здійснених ними перевірок.
Європейські стандарти для агенцій із зовнішнього забезпечення якості
1. Використання процедур зовнішнього забезпечення якості у вищій освіті.
Зовнішнє забезпечення якості у роботі агенцій повинно враховувати наявність та ефективність процесів зовнішнього забезпечення якості.
2. Офіційний статус.
Агенції повинні бути офіційно визнані компетентними державними органами, які діють у Європейському просторі вищої освіти, як такі, що відповідають за зовнішнє забезпечення якості. Агенції також повинні мати повний юридичний статус і відповідати всім вимогам законодавства, в межах якого вони функціонують.
3. Діяльність.
Агенції повинні регулярно здійснювати заходи із зовнішнього забезпечення якості (як на рівні цілого закладу, так і на рівні окремих навчальних програм).
4. Ресурси.
Агенції повинні мати достатні і збалансовані ресурси – як людські, так і фінансові – задля того, щоб мати змогу ефективно організовувати і здійснювати процеси зовнішнього забезпечення якості, зберігаючи при цьому достатній ресурс для розвитку власних процедур та процесів.
5. Програмна заява.
Агенції повинні мати чітко сформульовані цілі та завдання своєї діяльності, викладені у програмній заяві, яка відкрита для громадського загалу.
6. Незалежність.
Агенції повинні бути незалежними в тому, що нестимуть самостійну відповідальність за свої дії; і що треті сторони, такі як вищі навчальні заклади, міністерства чи інші учасники процесу, не впливатимуть на висновки і рекомендації їхніх перевірок.
7. Критерії та процеси зовнішнього забезпечення якості, які застосовуються агенціями.
Процеси, критерії та процедури, котрі застосовуються агенціями, повинні визначатись наперед і бути доступними для широкого загалу. Очікується, що ці процеси включатимуть:
· самооцінювання чи еквівалентну процедуру, яку здійснює суб’єкт діяльності із забезпечення якості;
· зовнішнє оцінювання, яке здійснює група незалежних експертів; коли необхідно, до цього залучаються представники студентства, та, за рішенням агенції, здійснюється відвідання об’єкту перевірки;
· публікацію звіту, разом із буд_якими рішеннями, рекомендаціями чи іншими офіційними результатами;
· подальшу послідовність дій з метою пересвідчитись, що суб’єкт діяльності із забезпечення якості вжив необхідних заходів у відповідності до рекомендацій, які були зроблені у звіті за результатами перевірки.
8. Процедури підзвітності.
Агенції повинні мати процедури для власної звітності.
Основні напрямки імплементації європейської системи забезпечення якості освіти в Україні
Аналіз Європейських стандартів забезпечення якості вищої освіти дозволяє виділити основні вимоги і напрямки, які стосуються як внутрішнього, так і зовнішнього забезпечення, а також діяльності самих агенцій по забезпеченню якості:
· чітке визначення політики і пов’язаних з нею процедур забезпечення якості;
· стратегія, політика, процедури і виконавці повинні мати визначений офіційний статус;
· формулювання і оприлюднення і послідовне дотримання критеріїв, на яких повинна базуватись будь-яка діяльність із забезпечення якості.
· відповідність доступних ресурсів поставленим цілям та процедурам їх реалізації;
· участь у процесах забезпечення якості усіх зацікавлених сторін.
· регулярний моніторинг і звітність;
· публічність і доступність усієї інформації з питань забезпечення якості освіти.
Виконання вказаних вимог передбачає здійснення наступних заходів:
1. Розробка рекомендації щодо запровадження національних Стандартів та Рекомендацій для забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти.
2. Створення системи акредитацій та Національного освітнього акредитаційного центру.
3. Підвищення міжнародного рівня участі України у зовнішній системі забезпечення якості.
4. Розробка та запровадження правових механізмів участі роботодавців в процедурі контролю та суспільної відповідальності за якість вищої професійної освіти.
5. Підвищення рівня участі студентів у національній системі забезпечення якості.
6. Запровадження постійно діючого моніторингу якості вищої освіти з урахуванням світового, європейського та національного досвіду.
7. Удосконалення рейтингової системи оцінювання результатів діяльності вищих навчальних закладів як інструментів управління якістю вищої освіти.
8. Запровадження і розвиток практики забезпечення доступності і прозорості інформації з питань забезпечення якості у вищій освіті на всіх рівнях: окремого ВНЗ, національному та міжнародному рівнях.
Національний інститут стратегічних досліджень при Президентові України
Відділ гуманітарної політики (М. Карпенко)
_____________________________________________________________
* Термін “Quality Assurance” включає процеси оцінювання, акредитації та аудиту.
[1] Communiqué of the Conference of Ministers responsible for Higher Education in Berlin on 19 September 2003. “Realising the European Higher Education Area” // www.bologna-berlin2003.de/pdf/Communique1.pdf
* У 2007 році перейменовано на ESU – Європейську студентську спілку ( http://www.esu-online.org/ ).
[2] Standards and Guidelines for Quality Assurance in the European Higher Education Area // www.bologna-bergen2005.no/Docs/00-Main_doc/050221_ENQA_report.pdf
[3] Report to the London conference of ministers on a European Register of Quality Assurance Agencies // www.enqa.eu/pubs.lasso
[4] Bologna Process Stocktaking London 2007 // www.dfes.gov.uk/londonbologna/ |
