В зв’язку з останніми публікаціями МОЗом та його очільниками звинувачень на адресу судів, а також, зважаючи на появу в інтернеті сканів копії наказу МОЗу від 26.12.18р. № 83-о «Про виконання судового рішення», яка містить одночасно і штамп заступника начальника департаменту, і печатку служби персоналу, і навіть штамп юрвідділу, а за змістом є черговим юридичним ноу-хау від МОЗу, вважаємо за необхідне повідомити наступне.

1. Ані МОЗ, як орган державної виконавчої влади, ані його функціонери не є власниками ані державного майна, закріпленого за НМУ, ані навіть державного майна, закріпленого за самим МОЗ. Міністерство лише здійснює від імені Держави управління державним майном, закріпленим за ним та за підприємствами, організаціями чи установами, переданими до сфери його управління. Відповідно до ч. 2 ст. 70 Закону України «Про вищу освіту» майно закріплюється за державним або комунальним вищим навчальним закладом на праві господарського відання. Згідно ст. 136 ГК України щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності, а суб’єкт, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

2. На відміну від громадян, які діють за принципом «дозволено все, що прямо не заборонено законом», органи державної влади, включаючи МОЗ, діють за принципом, закріпленим ст. 19 Конституції України, згідно якого «Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, МОЗ здійснює управління НМУ не як господар, рабовласник чи феодал і не так, як йому заманеться, а виключно в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в першу чергу, Законом України «Про вищу освіту», який гарантує автономію НМУ, як і інших ЗВО, а також містить заборону органу управління втручатись у господарську діяльність ЗВО.

3. Влада в Україні діє за принципом розподілу на законодавчу, виконавчу та судову. Однією з задач судової влади є захист громадян та юридичних осіб від свавілля державних органів та посадових осіб. Отже, у випадках, коли орган державної влади чи його посадову особу «заносить» при здійсненні повноважень і вони їх здійснюють всупереч ст. 19 Конституції України, не у спосіб, визначений законом, або всупереч інтересам Держави чи взагалі виходять за межі власних повноважень (наприклад, призначають своїх друзів керівниками державних установ, встановлюють факти, що має юридичне значення, визнають замість суду повноваження осіб, яких цими повноваженнями не наділено, тощо), єдиним органом, який може виправити ситуацію, є суд.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Спори з органами державної влади (суб’єктами владних повноважень) розглядають спеціально створені для цього адміністративні суди. Спори з центральними органами державної виконавчої влади (зокрема, з МОЗ) щодо оскарження будь-яких їх рішень, дій і навіть бездіяльності, розглядає виключно спеціально створений для цього Окружний адміністративний суд м. Києва (для прес-служби МОЗ роз’яснюємо, що існує також Київський окружний адміністративний суд, юрисдикція якого поширюється на Київську область, він не має жодного відношення до Окружного адмінсуду м. Києва, так само, як м. Київ не входить до складу Київської області, оскільки має спеціальний статус, рівний статусу області).

Таким чином, Окружний адміністративний суд м. Києва є саме тим незалежним органом, який повинен захищати всіх постраждалих від свавілля МОЗ. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Тобто законом встановлено презумпцію вини суб’єкту владних повноважень (зокрема, МОЗ), який повинен довести, що він діяв саме в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, а в разі, якщо він цього довести не зможе, його рішення, дії чи бездіяльність визнаються неправомірними.

4. Ст. 151 КАСУ прямо передбачає, що адміністративний позов може забезпечуватися шляхом зупинення дії акту, що оскаржується. При цьому, зупиняти дію акту може виключно суд, натомість, ані МОЗ, ані його посадові особи не можуть цього робити. При цьому, в разі зупинення судом дії акту, який оскаржується, орган, що видав цей акт, не повинен додатково його зупиняти своїм рішенням або підтверджувати чи затверджувати ухвалу суду. Такий акт зупиняється негайно, з дати винесення судом ухвали, незалежно від відкриття виконавчого провадження чи оскарження ухвали. Ставлення органу, дію акту якого зупинено, до цього зупинення, так само, як визнання чи невизнання ним законності ухвали на своєму сайті чи у фейсбук, не має жодного правового значення. Такий орган може лише оскаржити ухвалу у визначеному законом порядку.

Відтак, «виконання ухвали суду шляхом видачі наказу № 83-о про зупинення дії власного наказу» є правовим нонсенсом, адже суд не зобов’язував МОЗ до вчинення дій із зупинення наказу, він зупинив його дію своєю ухвалою.

5. Щодо п. 2 наказу № 83-о, яким МОЗ «зупинив дію наказу про поновлення Амосової К.М.» (до речі, з цим наказом від 01.10.18р. № 47-о «Про поновлення Амосової К.М.» її так і не було ознайомлено, так само, як не було його розміщено на сайті МОЗ), то ця спроба всіх перехитрити є нікчемним проявом правового невігластва осіб, які не відрізняють Окружний адмінсуд м. Києві від Київського окружного адмінсуду та переконані, що м. Київ входить до складу Київської області. По-перше, як вбачається з преамбули наказу № 83-о, його видано на виконання ухвали від 20.12.18р., натомість, в цій ухвалі взагалі не йдеться про наказ № 47-о. По-друге, як вже було зазначено, зупиняти дію наказу може виключно суд, а не МОЗ, тобто зупинення МОЗ дії свого наказу вчинене за межами повноважень і є нікчемним. По-третє, зупиняти в грудні 2018р. дію наказу від 01.10.18р. про поновлення на посаді, зважаючи на те, що наступним наказом № 48-о Амосову К.М. було звільнено – нонсенс. Наказ № 47-о було виконано 01.10.18р. і його не можна зупинити на майбутнє в грудні 2018р. По-четверте, наказ № 47-о про поновлення Амосової К.М. на посаді було видано не за власним бажанням МОЗ, а в зв’язку із винесенням Печерським райсудом м. Києва рішення про її поновлення з дати звільнення, тобто з 17.04.18р., відтак, наказ № 47-о є внутрішнім документом МОЗ, його винесення, зупинення, зміна чи навіть скасування, жодним чином не впливають на те, що суд поновив Амосову К.М. на посаді з дати звільнення (17.04.18р.). Так само внутрішнім документом, який не створює, не змінює та не припиняє права та обов’язки, є наказ від 26.12.18р. № 83-о, який, всупереч існуючому багато років порядку листування між МОЗ та підпорядкованими йому ЗВО, ймовірно, урядовим зв’язком (або спецкур’єром Кучиним) було негайно доставлено в день підписання до «адміністрації НМУ» для розміщення на «сайті».

Переконані, що академічна спільнота, навіть за відсутності спеціальної юридичної освіти, добре розуміє, що відбувається і не дозволить зробити її співучасником злочинного «проекту» під назвою «Кучин-ректор за будь-яку ціну».








Додатково:

Прес-служба Окружного адміністративного суду міста Києва нагадала Супрун про кримінальну відповідальність за невиконання судових рішень

Катерина Амосова: "Суд зупинив дію нікчемного наказу в.о. міністра Супрун про моє повторне звільнення..."

"NMU.LIFE": На шляху до рівня кращих університетів Європи

"Ваше здоров'я": Центр тестування МОЗ завдав державі збитків на мільйони гривень