ZN.UA: Корупція — не злочин? « Новини « Євро Освіта
: навігація :
Болонський процес
Оцінка якості освіти
Що таке рейтинг
Тестування
Рейтинги ЗВО України
Світові рейтинги ЗВО
Інформація
Партнери
ТОП-10 ЗВО України
Навчання за кордоном
: сайт :
Карта сайту
Пошук по сайту
Лист адміністратору
: пошук :
 
: голосування :
Чи є у відкритому доступі актуальні статистичні дані про вищі навчальні заклади
Так
Ні


: фотогалерея :
Конференція Міжнародної обсерваторії з визначення університетських рейтингів (IREG-5),Берлін 2010 30-09-2010 8 марта 2010 в  Варшаве состоялся круглый стол Межнародной обсерватории по академических рейтингах и достижениям IREG-4 - 14-16 июня 2009 года, Астана, Казахстан
Новини
ZN.UA: Корупція — не злочин?
24-11-2012

Коли ми чуємо словосполучення «корупція у вищій освіті», то найчастіше уявляємо собі викладача, який вимагає в нещасного студента гроші за залік або іспит. Це погано, але нікого в нас цим не здивуєш.

Тому, отримавши запрошення на міжнародну конференцію, присвячену проблемам корупції у вищій освіті («Від нової академічної культури до громадянського суспільства, вільного від корупції»), я подумала, що навряд чи почую щось нове.

Однак, як виявилося, про хронічну хворобу вищої освіти — корупцію — ми маємо далеко не повне уявлення.

Перш ніж лікувати хворобу, треба правильно її діагностувати. Тобто розуміти, що таке корупція в освіті. Якщо хтось думає, що це тільки гроші в конверті, він глибоко помиляється. Саме аналізу корупційних практик і було присвячено одну з панельних дискусій конференції.

Професор Юрій Рашкевич, доктор технічних наук, проректор з науково-педагогічної роботи та міжнародних зв’язків НУ «Львівська політехніка», наголосив, що розуміння поняття «корупція» в єдиному просторі вищої освіти Європи і в Україні різне.

Корупція — це «діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання їх повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг» (Закон України «Про боротьбу з корупцією», 1995 р.). Європейці дивляться на питання глибше й ширше: зловживання службовим становищем задля особистої вигоди, що негативно впливає на доступ до освіти, якість та рівність у вищій освіті, система неформальних відносин, створена з метою регулювання несанкціонованого доступу до матеріальних і нематеріальних активів шляхом зловживання громадською або корпоративною довірою, використання публічних ресурсів для приватного збагачення.

Відповідно й перелік можливих корупційних дій у Європі та в Україні дуже відрізняється. Разом із уже звичним нам хабарництвом європейці вважають корупцією також підміну, фальсифікацію і шахрайство, недотримання правил, спотворення інформації, крадіжки (з вишів і вишами), порушення професійної етики (сексуальні домагання тощо), порушення контрактних зобов’язань, необгрунтовані витрати (причиною може бути й безгосподарність). Потрапили до цього переліку і геть безневинні, як на наш український погляд, дії: кумівство, фаворитизм, блат, особливе ставлення.

Цікаво, що проявом корупції у цивілізованих країнах вважається також списування і плагіат. Більше того, саме ці явища є основною турботою, «корупційними пріоритетами» в США і Західній Європі. «Нам би їхні проблеми!» — подумає кожен, хто стикався з корупцією у вітчизняній вищій школі. І матиме рацію. Навіть якщо взяти лише один аспект прояву корупції — хабарництво, поширеність його в нашій вищій школі вражає.

Завідувачка відділу соціальної психології Інституту соціології НАН України Олена Злобіна повідомила, що згідно з результатами всеукраїнського репрезентативного опитування студентів, проведеного в 2011 році фондом «Демократичні ініціативи» разом з Ukrainian Sociology Service, 33,2% опитаних безпосередньо стикалися з корупцією у ВНЗ, 29,1 чули про неї від тих, хто відчув її на собі, і лише 37,7% не мають такого досвіду.

Звичайно, проблема корумпованості вищої освіти з’явилася не сьогодні. Володимир Кіпень, голова Донецького інституту соціальних досліджень і політичного аналізу, наводить дані опитування студентів дев’яти державних вишів Дніпропетровська, Донецька, Харкова, Сімферополя (1996 рік) та викладачів двадцяти п’яти ВНЗ України (2001 рік). За цими даними, особисто стикалися з поборами 28% студентів, знали про факти хабарництва — 55%.

За кількісними показниками ситуації 1996-го, 2001-го і 2011 років схожі. Але акценти істотно змінилися. Якщо в дослідженні донецьких соціологів основним проявом корупції вважалося хабарництво при вступі (майже дві третини опитаних викладачів вишів), то сьогодні корупція у ВНЗ більшою мірою пов’язана із самим навчальним процесом: при складаннi залiкiв та іспитів з нею стикалися 74,6% респондентів, при захистi дипломних робіт — 23,3, щоб уникнути відрахування з ВНЗ — 22,9, при вирiшеннi питань про вiдтермiнуваня сесiї, дострокового її складання, дозвіл на перездачу предмета — 11,5%.

«Ідеться насамперед про те, що із запровадженням системи незалежного тестування радикально зменшилася частка корупційних практик, пов’язаних зі вступом до вищого навчального закладу», — підсумовує Олена Злобіна.

Дослідження фонду «Демократичні ініціативи» розвіяли низку міфів про корупцію у вищій освіті. Виявляється, частка тих, хто безпосередньо стикався з корупцією, практично не залежить ані від форми власності ВНЗ (у державних (комунальних) — 32,8% студентів, у приватних — 35,5), ані від форми навчання (на бюджеті — 31,1% , на контракті — 34,6), ані від форми освіти (на стаціонарі — 32,9%, на заочному відділенні — 34,1).

Разом із тим аналіз результатів дослідження виявив низку тенденцій. Кількість студентів, які особисто стикалися з проявами корупції (брали участь або знають про такі факти), зростає з кожним наступним роком навчання. Якщо на першому курсі це 61,4%, то на четвертому — 71,8.

Студенти, які не збираються працювати за спеціальністю, задіяні у корупційних практиках частіше, ніж ті, хто налаштований працювати за фахом (41,4% проти 33,8). Що вища успішність студента, то його участь у корупційних практиках менша (серед тих, чий середній бал «задовільно», частки тих, хто не стикався і стикався з корупцією однакові (по 34%), серед відмінників це співвідношення 43,2% проти 28,4).

Існує певний зв’язок між інтенсивністю участі в корупційних практиках та місцем розташування ВНЗ (периферійний чи центральний). У великих містах (від 100 тис. до 500 тис. населення) кількість студентів, які не стикалися із проявами корупції, становить 45,5%. Натомість у невеликих містах (від 50 тис. до 100 тис. населення) — 31,1%.

Дослідження виявило також неочікуваний зв’язок між професійною спеціалізацією та мірою участі студента в корупційних діях. З’ясувалося, що найменше залучені до корупційних практик студенти суспільно-гуманітарного профілю (не мали досвіду корупції 45,6% опитаних, стикалися із цим особисто 25,4). А найбільше тих, хто особисто стикався з корупцією у ВНЗ, виявлено серед майбутніх юристів (не мали досвіду корупції лише 29,3%, стикалися особисто — 39,1).

«Очевидно, що ця ситуація спричинена не стільки об’єктивними труднощами в навчанні (оскільки юристи фактично також є студентами суспільно-гуманітарного профілю), скільки цінністю самого отримуваного диплома. Виявилося, що студенти юридичного профілю істотно виділяються поміж інших своєю налаштованістю на подальшу роботу саме за отриманим фахом, а отже, готові за необхідності додатково сплачувати за отримання потрібних оцінок. Таких, що брали участь у корупційних практиках саме із цією метою, серед юристів виявилося 66,3%, а серед студентів суспільно-гуманітарного профілю лише 44,9», — розповідає Олена Злобіна.

Отже ті, хто вивчає та викладає право, є рекордсменами корупційних практик. То чи можна сподіватися, що злочинний характер корупції розуміє широкий загал?

Як показують опитування фонду «Демократичні ініціативи», лише третина молодих людей розцінює корупцію як злочин. А більшість студентів — байдужі до проявів корупції (третина сприймає її як один із можливих способів розв’язання існуючих проблем, а кожен п’ятий узагалі вважає, що це норма сучасного суспільного життя).

Приблизно такою самою була ситуація і десять-п’ятнадцять років тому. За даними донецьких соціологів, лише 20% опитаних безкомпромісно засудили корупцію як неприйнятне для системи вищої освіти явище. А 6% навіть вважали, що хабарництво буває вельми корисним.

«Такий розподіл суджень навряд чи може бути основою для оптимістичних очікувань стосовно масового ополчення академічної спільноти вишів — як студентів, так і викладачів — проти корупції та хабарництва в сучасній системі вищої освіти, — зауважує Володимир Кіпень. — Тривалість і розповсюдженість ненормативних стосунків свідчить про неефективність зусиль з їх подолання, що їх робили в останні десятиріччя. На порядку денному перед громадянським суспільством і здоровою частиною академічного середовища залишається питання вироблення ефективної стратегії боротьби».

Натомість Тарас Фініков, президент Міжнародного фонду досліджень освітньої політики, вважає, що такої стратегії в нашій державі немає. Свідченням цього є звіт Мін’юсту «Про результати проведення заходів щодо запобігання і протидії корупції у 2011 році», виданий у квітні 2012-го. «У звіті йдеться про корупцію доволі комплексно, — каже Т.Фініков, — оскільки використовуються дані соціологічних досліджень. Але якщо ми проаналізуємо площину висновків і якихось конкретних дій, ми побачимо доволі бідний зміст цього документа».

Аналогічна ситуація складається і на інших рівнях боротьби з корупцією — міністерства, регіональних обласних органів влади, правоохоронних органів, ВНЗ.

Дії Міносвіти, на думку експерта, мають характер імітації, симуляції боротьби з корупцією, бо «ніколи не існувало стратегічної програми дій, а окремі накази цього відомства є лише переліком порушень».

Це ж стосується і регіональних органів влади. Найбільше, що зроблено для подолання корупції на цьому рівні, — відкрито телефонні лінії довіри, які допомагають оперативно реагувати на прояви хабарництва. «Єдину спробу більш-менш комплексного підходу було зроблено в 2007 році в Чернівцях. Там місцеві органи влади провели серйозну конференцію і схвалили план дій на наступні два роки. Із запланованого було реалізовано приблизно 30%», — розповідає Т.Фініков.

Маємо безліч інформації про окремі випадки протидії хабарництву правоохоронних органів. «Але цікаво, що такі випадки завжди стосуються нижчих рівнів менеджменту та працівників ВНЗ, — аналізує ситуацію експерт. — За останні кілька років був лише один чи два випадки, коли в поле зору правоохоронців потрапили ректори. Говорити ж про те, що хтось у міністерстві або в обласному управлінні освіти був схоплений за руку, взагалі не доводиться. В Україні існує чимало навчальних закладів, які мають усталену репутацію глибоко корумпованих. І саме із цих вишів ніколи нікого не спіймали. І це симптоматично».

Скептично оцінює Тарас Фініков і дієвість антикорупційних заходів у ВНЗ: «Різноманітні наради, агітація, рекомендації для керівників… Усе це має формальний характер. А зворотного зв’язку і якоїсь реакції адміністрації та менеджменту навіть на дуже дикі випадки ми не бачимо. Тому що корупційна система є серйозною можливістю підтримки цього менеджменту фінансово».

Основними ж гравцями на полі боротьби з корупцією експерт вважає громадські організації та органи студентського самоврядування.

«Критично важливо застосовувати одночасно антикорупційні заходи на різних рівнях — політичному, правовому, інституційному, управлінському, економічному, освітянському», — акцентує Юрій Рашкевич. На його думку, корисним у антикорупційній практиці був би європейський досвід побудови «доброчесного трикутника»: нормативно-правове забезпечення процесу навчання — підвищення професійного рівня керівництва та інституційного забезпечення управління — суспільна мобілізація, забезпечення доступу до інформації.

На конференції були присутні представники польських університетів та громадських організацій. І саме досвідом країни, що одужує від корупції, цікавилися українські експерти.

Ярослав Дрозд, генеральний консул Республіки Польща у Львові, наголосив, що вищий навчальний заклад повинен бути джерелом стандартів для суспільства: «Це наш останній шанс. Навчання в університеті мають супроводжувати моральні та етичні стандарти».

Анджей Тимовскі, директор міжнародних програм Американської ради наукових товариств та гостьовий професор Варшавського університету, сказав: «Існує прірва між світом права та повсякденним життям. Як зблизити ці два світи — тема, над якою варто подискутувати. Я почув багато пропозицій, як діяти: законодавство повинно бути більш послідовним, державна влада, міністерства, адміністрація вишу має активніше переслідувати корупцію. Це правда. Але я хотів звернути увагу на саму організацію університетського середовища в цій справі. Коли ми говоримо про цінності громадянського суспільства, ми повинні почати формувати це суспільство в університетському середовищі».

І зародки такого середовища в Україні є. Володимир Кіпень зауважує: «Де-факто в академічному середовищі нині співіснують дві академічні культури. Першу можна визначити як нормативну, базовану на традиційних високих університетських цінностях. Другу — як мутацію з ненормативними викривленими ціннісними установками».

Зрозуміло, що саме перша культура є нашим шансом на успіх. «Академічна культура (етика) — не є просто розкішшю, якоюсь надбудовою, додатком, який може бути, а може не бути, — наголошує перший проректор Українського католицького університету Тарас Добко. — Вона може працювати і працює для того, щоб досягати властивих для місії університету цілей».

Але перспективи і проблеми розвитку такої культури — тема окремої розмови.



Додатково:

Дмитро Табачник розповів, що у корупції винні самі студенти

Д.Табачник контролюватиме підключення вузів до електронної бази з питань освіти

: анонси :
: акценти :
Керівник проекту "ТОП-200 Україна" взяла участь у конференції IREG 2019 "Академічні рейтинги: виклики і проблеми для вищої освіти"
Рахункова палата: Протягом останніх трьох років участь МОЗ у реалізації державної політики у сфері вищої освіти не була ефективною
16 українських ЗВО увійшли до міжнародного наукометричного рейтингу SCImago 2019
THE University Impact Rankings 2019: Українські ЗВО увійшли до рейтингу впливу університетів на соціальний та економічний развиток
Команда «білих хакерів» КПІ ім. Ігоря Сікорського очолила десятку кращих команд світу
Предметний рейтинг QS World University Rankings by Subject 2019
Prometheus: Підготовка до ЗНО з української мови, математики та історії
Отчет Class Central: "МООС в цифрах: 2018 год"
World Universities Web Ranking 2019 - рейтинг університетів за популярністю в Інтернеті (січень 2019)
Кількість патентів, отриманих ЗВО України в 2018 році - інформація в рамках підготовки рейтингу "Топ 200 Україна"
Обзор ОЭСР о развитии науки, технологий и инноваций в 2018 году: Уроки информатики должны включать логику и анализ данных
ЮНЕСКО: Онлайн-платформа Глобальной обсерватории механизмов политики в области науки, технологий и инноваций (GO-SPIN)
Умови прийому до вищих навчальних закладів у 2019 році
12 українських ЗВО увійшли до рейтингу Nature Index 2018
: зовнішнє оцінювання :
: Популярне :
: наші дані :
Контакт:
тел.:
+380 (44) 246-27-83,
+380 (44) 246-27-84 (*147)
факс:
+380 (44) 246-27-83,
+380 (44) 246-27-84 (*122)
м. Київ, вул. Смілянська, 4
Карта проїзду
e-mail: inf@euroosvita.net

При повному або частковому відтворенні інформації посилання на www.euroosvita.net обов'язкове у вигляді відкритого для пошукових систем гіперпосилання.
www.euroosvita.net не несе відповідальності за інформацію отриману з інших сайтів